Усі батьки вважають своїм обов’язком здобути незаперечний авторитет у своєї дитини. Для багатьох людей авторитет – це влада та наказ, але етимологія слова вказує на пораду. Дитина має слухати дорослих на рівні розуміння та взаємної підтримки, знати, що їй дозволено, а що – заборонено. Коли дитина зовсім маленька, то батькам простіше встановлювати межі допустимого, оскільки дорослі йому – приклад наслідування у всьому. Процес виховання потребує уваги та терпіння.
Чому діти відповідають на ваші прохання відмовою?
Непослух часто є ознакою того, що дитина розвивається як особистість та демонструє особливості свого характеру. Відмовляючись виконувати деякі прохання батьків, діти мимоволі копіюють манеру поведінки дорослих. Вони можуть побачити у діях своєї дитини відображення власних вчинків.
Згодом дитина виконає всі прохання та вимоги батьків, тому їм немає необхідності переживати та злитися. Дорослим слід наполягати на своїй позиції, їхні слова для дитини надійні та зрозумілі.
Як знайти золоту середину між вимогою та проханням?
Іноді батьки замислюються над тим, що виявляють до дитини надмірну лояльність чи строгість. Батьківський авторитет знаходить своє вираження над тиску, над розмовах на підвищених тонах чи ультиматумах. Така форма виховання здатна лише завдати дитині психологічної травми, розвинути комплекси та стати причиною появи ментальних затискачів. Дорослі переходять на крик у спілкуванні з дитиною, коли їм здається, що вона їх не чує і не сприймає. Заходи покарання часто бувають несправедливими та неефективними.
Дитина має слухати батьків за своєю волею, а не через спокуси, привілеї чи залякування. Якщо дитина відрізняється зразковою поведінкою, то він гідний винагороди. Не треба хвалити його просто так, дитина має розуміти. За які саме заслуги він отримує заохочення.
Чому дитина випробовує вас на міцність?
Дитині важливо розуміти, що її стосунки з батьками не на рівні. Не треба уподібнюватися діям дитини, емоціонувати у відповідь. Батьки мають право встановлювати чіткі заборони, надавати дозволи.
Батьки мають стати прикладом для дитини. Чим більше він асоціює себе з мамою та татом, тим краще він засвоює певні уроки. У жодному разі не можна претендувати на порозуміння в сім’ї, якщо всі правила та вимоги формулювати у наказовій формі, використовуючи слова, які можуть образити дитину. У ранньому дитинстві потрібно бути дуже обережними, оскільки основи для майбутньої зрілої особистості закладаються саме в цей період.
Дорослим необхідно усвідомлювати, що реакція на провину має бути відповідною. Якщо на серйозну проблему заплющити очі, а за типову ситуацію покарати дитину, то вона перестане бачити логіку в діях батьків і продовжить поводитися неналежним чином.
Якщо дитина звикла, що все вирішується криками та покараннями, то вона часто поводиться провокаційно. Це виявляється у його формі розмови, озвучуванні прохань і ставлення до однолітків. Батькам при недоглядах доводиться звертатися по допомогу до сторонніх людей, навіть до дитячих психологів.
Як стати авторитетом для дитини?
Усі «ні», які вимовляє дитина у відповідь прохання батьків, є закономірними. Він не тільки відчуває можливість висловити свою точку зору, а й переконатися в її достовірності. Висловлювання близьких родичів можуть частково порушити беззаперечний авторитет батьків. Дорослі повинні самі прийняти, що з життєвого досвіду можуть робити зауваження дитині, ставити умови та контролювати їхнє виконання. Батьки повинні вірити у себе, у свою правоту.
Будь-яка людина, якій довіряють, стає авторитетом, лідером. І жодні ситуації не здатні вплинути на такий союз. У молодшому шкільному віці діти можуть цілеспрямовано визнавати авторитет батьків. Він не розуміє, яку відповідальність несуть дорослі і що в будь-якому віці вони мають право допомогти або відмовити в чомусь.
Авторитет – досить тендітна субстанція. Його важко завоювати та легко втратити. Головна мотивація батьків – серйозна відповідальність за долю дитини, за її життя. Цю відповідальність неможливо передати іншій людині чи недооцінити. Тому дорослим не слід емоційно підходити до непослуху дитини, важливо зрозуміти причину. Він намагається привернути до себе увагу, наслідувати дорослим чи показує риси характеру. У процесі виховання важливо не забувати хвалити дитину, говорити частіше про її досягнення, щоб між батьками та дітьми вибудовувалися стосунки на основі повної довіри.